10 кроків, щоб стати кращими батьками.

Крок 1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Баьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Крок 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить, відчуває.
Крок 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам`ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
Крок 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають надто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти і дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
Крок 5. Намагайтеся побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозуміоим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами поводилися несправедливо.
Крок 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре. Заохочуйте її докладати зусиль до цього. Хваліть за хорошу поведінку.
Крок 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили щось неправильно по відношенню до дитини.
Крок 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
Крок 9. У кожній сім`ї є свої правила. Будьте послідовним в їх дотриманні і намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.
Крок 10. Не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахйте до десяти і заспокойтеся.


Поради батькам "Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах навчання"

Перш за все, необхідне правильне співвідношення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.
Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.

Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів. 
А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.
Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.
Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.
Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.
Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

Ще кілька важливих моментів.
Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків.
Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлятьнавушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!

Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп'ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.
Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носiння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок. Згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкiльний ранець має бути виготовлений з гiгiєнiчного водовiдштовхувального легкого матерiалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками, забезпеченими  ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим бiльше вiддiлень в ранцi, тим краще. У такому разi в ньому буде бiльше порядку i потрiбну рiч не доведеться дiставати з дна.
І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м'язи гортані та голосові зв'язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хорову студію.


Батькам першокласників.

Школа... Як багато очікувань, надій, хвилювань зв'язують діти, батьки, вчителі з цим словом.

Вступ до школи - це початок нового етапу в житті дитяти, входження його в світ знань, нових прав і обов'язків, складних і різносторонніх взаємин з дорослими і однолітками.

У вас Подія - ваше дитя вперше переступило поріг школи. Як він встигатиме в школі, чи сподобається йому бути учнем, як складуться взаємини з вчителем, однокласниками? Ці тривоги долають всіх батьків, навіть якщо в школу йде вже друга, третя або п'ята дитина.

Це природно, оскільки кожна маленька людина - неповторна, у неї свій внутрішній світ, свої інтереси, свої здібності і можливості. І головне завдання батьків спільно з педагогами - так організувати навчання, щоб дитина із задоволенням відвідувала школу, пізнавала навколишній світ і, звичайно, добре вчилася.

Як повинні поводитися дорослі, щоб добитися цього?

Необхідна «кровна» зацікавленість в успіхах, в шкільних справах маленького учня. Він повинен відчувати, що батькам, дідусям і бабусям дуже важливо і цікаво знати, що відбувалося в школі, що нового (по кожному предмету окремо) взнав він сьогодні. Бажано підтримувати інтерес до навчання, переносячи нові знання дитини на повсякденне життя (використовувати навик рахунку, щоб порахувати, скільки птиць сіло на гілку або скільки червоних машин стоїть біля будинку, навик читання, щоб прочитати вивіску або назву нової книжки, яку купила мама).

І, звичайно необхідно заохочувати кожне маленьке і велике досягнення вашого нащадка. Річ у тому, що особливо у віці 6-10 років діти орієнтовані на реакцію дорослих. Вони дуже чуйно відгукуються на похвалу або осуд батьків, вчителя, прагнуть привернути до себе увагу, відчути себе потрібними і улюбленими (хорошими). Тому для тат і мам, бабусь і дідусів це реальний важіль для підтримки і підвищення інтересу до школи і навчання.

Про шкоду тривалого перегляду телепередач, ігор на комп’ютері знають всі від малого до старого. Можна зробити цю невід'ємну і улюблену практично всіма дітьми частина нашого життя способом заохочення за успіхи і досягнення. Тим більше, що обов'язки школяра вимагають багато сил, часу і здоров'я.

Щоб окрім зовнішніх атрибутів шкільного життя (портфель, зошити, підручники і тому подібне) з'явилося внутрішнє відчуття переходу в нову якість «учень», необхідне відношення дорослих до вступу до школи як до відповідального, серйозного кроку дитини («ти тепер учень, великий хлопчик, у тебе нові серйозні обов’язки»). Звичайно, ваше дитя продовжуватиме грати і в ляльки, і в машинки, але потрібно давати установку «дорослішання». А це не лише нові обов'язки, але і нові можливості, складніші доручення і певна самостійність. Контроль необхідний (ступінь його прояву в компетентності кожного з батьків), але все ж таки постарайтеся дати можливість вашому першокласникові «підрости»

у своєму світовідчуванні, відчути себе старше.

В кожної особи має бути свій простір. Якщо у дитяти немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче місце: письмовий стіл, де він займатиметься своєю серйозною справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу, необхідне освітлення.

На окрему увагу заслуговує режим дня. На жаль, багато дітей (за статистикою, 40-50  володіють синдромом мінімальної мозкової дисфункції (ММД) або, як наслідок вегето-судинною дистонією. Ці легкі неврологічні захворювання можуть компенсуватися до 10-12 років за умови дотримання спільної гігієни життя (нормальна тривалість сну - 9-10 годин, прогулянки - 2-3 години, рухливі ігри і заняття спортом, відвідини басейну, повноцінне харчування). Саме для цієї категорії дітей важливо правильно розподілити час навчання і відпочинку, оскільки причинами проблем з навчанням, поведінкою є підвищені стомлюваність, неможливість тривалої концентрації уваги.

Будь ласка, дорогі батьки, не перестарайтеся у виконанні домашніх завдань. Діти у віці 6-7 років повинні займатися не більш півгодини, далі потрібно робити перерву не менше 15 хвилин. Кількість не завжди переходить в якість! Крім того тривалим написанням паличок і гачків можна надовго відохотити до навчання.

Ще всім батькам незайве знати, що всі ми грішні високими амбіціями і очікуваннями по відношенню до своїх чад. І буває дуже складно дітям дотягнутися до тієї планки, яку ми їм ставимо. Безперечно простіше стукати кулаком по столу і вимагати: «Учись добре, слухай вчительку!» Набагато складніше допомагати дитині, щодня знаючись на його проблемах, підбадьорювати в разі невдачі і хвалити за успіхи.

Пам'ятайте: дитя - це чистий аркуш, який нам потрібно заповнити. І від того, як ми будемо це робити, залежить образ майбутньої особистості.


Батькам п'ятикласників.

У п'ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.

Найбільш складним для п'ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.

Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:

*  Діти взнають свої слабкі і сильні сторони

*  Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей

*  Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.

Труднощі переходу з початкової школи в середню:

*  Поступове зниження інтересу до учбової діяльності.

*  Складні фізіологічні зміни, супроводжуючі статеве дозрівання.

*  Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії)

http://sklicey2.ucoz.ua/


Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї.

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість". 

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

Розрізняють обдарованість:

·      соціальну - лідерську; 

·      художню - музичну, образотворчу, сценічну; 

·      психомоторну - спортивні здібності;

·      нтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 

·   академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 

·     творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. 

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. 

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

http://www.kristti.com.ua/


Безпека дітей в Інтернеті.

Доки ми сперечаємося "пускати" або "не пускати" учнів початкової школи в Інтернет - вони вже тут. Ми знову запізнилися. Очевидно, що зараз неможливо гарантувати стовідсотковий захист дітей від небажаного контента. Жодні фільтри ніколи такої гарантії не дадуть. Але ми можемо формувати у дітей навик "безпечної" поведінки в Інтернеті. Як?

Проблема відносно «свіжа», але, як мені здається, вирішується «старими» методами:

   1.  Батьки повинні знати чим зайняті їхні діти. Найпростіше – розмовляти з дітьми: чим живе, чим цікавиться, які сайти любить відвідувати і чому, з ким дружить, у тому числі, і в Інтернеті. Крім того (не замість – а крім!) сімейний фільтр на пошуковій машині, контроль по логах та ін.

   2. Діти повинні володіти основами ОБЖ. Ми учимо їх не розмовляти з незнайомцями? Ми пояснюємо, що не можна називати незнайомцям свою домашню адресу? Ну і в мережі все те ж саме. Зараз багато цікавих навчальних ресурсів для дітей створюється з метою навчання безпечній поведінці в Мережі, наприклад, цей.

   3.  Вчитель повинен розуміти, навіщо він відправляє дітей в Інтернет. Учити «с Інтернетом» нині модно. Чи завжди це виправдано? Передбачимо, вчитель сформулював конкретні завдання уроку, що реалізовуються за допомогою Інтернет-ресурсів. Які тут можуть бути варіанти забезпечення безпеки:

•        закрите середовище навчання, наприклад, учбові блоги, де можуть залишати свої коментарі лише ті, хто дістав відповідний доступ від вчителя, ведучого блогу;

•        постановка конкретного учбового завдання: що хочу знайти? де? як використовую?

•        формування навиків критичного мислення;

•        список перевірених вчителем ресурсів, з яких пропонується використовувати інформацію;

•        все ті ж фільтри і контроль системного адміністратора, якщо такий в школі є.

Найголовніше - привчати дітей не «проводити час» в Інтернеті, а активно користуватися корисними можливостями мережі.

А можливостей - очі розбігаються! Скільки всього можна зробити за допомогою різних соціальних сервісів: і презентацію в блог підв'язати, і мультик, і слайд-шоу. Одна лише біда: знижується рівень безпеки закритого блога: дуже вже багато вбудованих кнопок, що відводять на рідний сайт постачальника послуги. А "рідний сайт", ясна річ, на дітей не розрахований і що там на титульній сторінці вискочить в той момент, коли дитя кликне, це ще велике питання.

Джерело:    nachalka.com


Скільки часу можна проводити школяру за комп'ютером?

Не можна дозволяти дитині проводити за комп'ютером дуже багато часу, - нехай навіть виключення комп'ютера і пов'язане кожний раз з капризами, а деколи і зі скандалом (дуже вже цікава штука - комп'ютер; багато дітей сприймають проблему так: гасне екран - кінчається свято).

Коли ми говоримо про дозування роботи на комп'ютері, то маємо на увазі не лише негативний вплив на організм дитини всіляких випромінювань від монітора, але і навантаження на очі (особливо, якщо монітор неякісний або погано налагоджений); важливо знати і наступне: малюк який дуже багато «сидить у комп’ютера», в тій або іншій мірі втрачає відчуття реальності.

Час, протягом якого дитина може спілкуватися з комп’ютером, невеликий:

 для дитини молодшого шкільного віку - це 20-30 хвилин;

для дитини середнього шкільного віку - 30-45 хвилин;

для дитини старшого шкільного віку - близько години.

Звичайно, час, який можна проводити за комп'ютером багато в чому залежить від типу електронно-променевої «трубки», яка є основним елементом монітора; безпечнішими для здоров'я являються трубки Trinitron, Sonictron, Diamondtron. Якщо домашній комп’ютер обладнаний одним з найбільш безпечних моніторів, то час роботи дитини перед таким монітором може бути декілька збільшено.

Джерело:  http://teacher.at.ua